Русская литература: Русская литература Краткий пересказ Школьные сочинения 
Література: Українська класика Стислі перекази української літератури Шкільні твори 



translit кириллица
Тексты: показывать полностью разбивать на страницы по 5 тыс. знаков

Мойсей (скорочено) (Франко Іван)


<< начало < предыдущая 1 2 3 4 5 следующая > конец >>


      Всі жахнулися слів старця, чекаючи на негайне чудо, але нічого не сталось. Авірон засміявся ще дужче. А в народі, як у градовій хмарі, «...йшов клекіт глухий...»
      
      VIII
      
      Слідом за Авіроном Датан став звинувачувати Мойсея у зраді народу Ізраїлю. Датон згадав часи, коли вони ще перебували в Єгипті. Попри страшні знущання і катування, єврейський народ ріс, «...як та Нілева повінь». Всі знали, що як тільки в євреїв народжувався первісток, то в єгипетській сім'ї «первородне» вмирало. Ніхто з єгиптян не знайшов ради в цьому, лише Мойсей придумав вихід: він кинувся в ноги фараону, — вів далі Датан, — і сказав, що поведе євреїв у пустелю, аби знесилити їх. Датон убачив у цьому вчинку пряму змову Мойсея з ворогами євреїв.
      Датан звинуватив пророка втім, що їх залишилась жменька, сотні тисяч померли. І ось тепер, коли сила Ізраїля «по пісках розгубилась», Мойсей веде їх туди, де зверхником над усіма князями також є єгипетський фараон. Мойсей одказав на це, що Датану також не доведеться побачити Ханаана. Більше того, при смерті в нього не стане під ногами навіть п'яді землі. Датан закричав, щоб Мойсея побили камінням, але жоден не наважився кинути камінь у старця. Побачивши це, Датан вирішив вигнати Мойсея з табору. Ревуча юрба підтримала таке рішення. Знов підняв гнівний голос Мойсей:
      «Горе вам, нетямучі раби На гордині котурні! Бо ведуть вас, неначе сліпих, Ошуканці і дурні».
      Мойсей порівняв єврейський народ з чирою (корою), що її пастух надрав з бука. Як пастух робить з грубої чири м'яку, податливу губку, так і Єгова товче народ, щоб він сприйняв «іскру Божого слова».
      Пророк закликав стерегтися, аби Єгова не забрав своїх обітниць назад, радив покоритися всесильному Богу. Всі слухали його похилившись, мовчазливі й понурі.
      
      X
      
      Мойсей замовк, аж раптом у його серці щось тьохнуло, затремтіла, заплакала душа. Він вибухнув безмежною любов'ю до народу:
      «О Ізраїлю! Якби ти знав, Чого в серці тім повно! Якби знав, як люблю я тебе! Як люблю невимовно!»
      Мойсей сказав, що любить свій народ більше, ніж сам Єгова, бо у Бога мільйони дітей, а в Мойсея — один — єврейський народ. Якщо Бог вимагає від людей хвали і шани, то пророк нічого від них не хоче, він просто любить їх усім серцем.
      Оскільки євреї вирішили прогнати Мойсея від себе, він висловив згоду підкоритися їх волі і йти «до межі Ханаана» самому, без своїх одноплеменців. Пророк вірив, що народ згодом піде за ним, «як за мамою діти»:
      «І я знаю, ви рушите всі, Наче повінь весною, Та у славнім поході своїм Не питайте за мною!»
      Мойсей прощається зі своїм народом і йде у степ.
      
      XI
      
      Біля табору Мойсей зустрів купку єврейських дітей, які просили дідуся не йти під ніч у степ, розказали, що спіймали скорпіона і трьох зайчиків. Вони забажали послухати, які дива бачив Мойсей у молоді роки, за яких обставин він бачив «...корч той..., що горить, не згорає...», як чув голос потужний Бога. Але Мойсей не міг залишатись. Він лише порадив дітям будувати «свій мур», залишатись завжди праведними:
      «Не гасіте ж святого огню, Щоб, як поклик настане, Ви могли щиросердно сказать: «Я готовий, о пане!»
      
      XII
      
      Мойсей залишився один. Він щиро молив Бога озватися до нього «...ще раз, як колись на Хориві!», підтримати його у скрутну годину.
      Проводир згадав свою сорокарічну працю, коли він намагався зробити з рабів народ по Божій уподобі. Сорок років Мойсей, як коваль, «...клепав ...серця і сумління народу», але, здається, даремно. В нього з'явились сумніви — чи все він робив так, як заповідав Єгова:
      «І ворушиться в серці грижа: Може, я тому винен? Може, я заповіти твої Не справляв, як повинен?»
      Мойсей благав Бога озватися до нього, але «...мовчала пустиня німа...»
      
      XIII
      
      Раптом Мойсей почув голос.
Стр. 4

<< начало < предыдущая 1 2 3 4 5 следующая > конец >>



Вверх